Два шведські плакати, надруковані між 1899 і 1900 роками, «Europas regenter» і «Europas regentinnor», висять у готелі Thon Partner Hotel Selbusjøen у Сельбу. Вони показують Європу до 1905 року, коли Оскар II ще правив і Швецією, і Норвегією. Ось усі тридцять чотири портрети й те, що про кожного запам'ятала історія.
Інформацію перевірено 18 жовтня 2026 р.
«Europas regenter»: сімнадцять глав держав у порядку плаката. Троє з них загинуть від рук убивць, а майже всі ці трони впадуть до 1920 року.
1835–1909, король з 1865 року до смерті: сорок чотири роки, найдовше правління в Бельгії. Його звали «королем-будівничим» за великі будови; він також особисто володів Вільною державою Конго (1885–1908), експлуатація якої забрала безліч життів.
1886–1941, король від народження: батько помер за кілька місяців до того. Тому на плакаті він ще хлопчик, а регенткою до 1902 року була мати, Марія Христина. Залишив Іспанію після проголошення республіки 14 квітня 1931 року.
1838–1929, президент у 1899–1906 роках, до того мер Монтелімара й недовго прем'єр-міністр у 1892 році. Його обрання в лютому 1899 року допомагає датувати плакат: він уже є на ньому, з монограмою «RF».
Єдиний портрет без імені: на плакаті написано лише «Президент Швейцарської Республіки». Швейцарія щороку змінює президента — члена Федеральної ради, обраного на рік. Залежно від року друку це Едуард Мюллер (1899) або Вальтер Гаузер (1900).
1863–1908, король з 1889 року. Захоплений океанограф, сам очолював морські експедиції. Убитий у Лісабоні 1 лютого 1908 року — єдиний португальський король, що загинув так; монархія впала через два роки.
1818–1906, король з 1863 року до смерті. Його називали «тестем Європи»: його діти поріднилися з тронами Британії, Росії та Греції або посіли їх. Його онук Карл став 1905 року Гоконом VII, першим королем незалежної Норвегії.
1830–1916, зійшов на трон у грудні 1848 року у вісімнадцять років і правив до смерті посеред Першої світової війни: шістдесят вісім років. 1867 року його імперія стала дуалістичною монархією Австро-Угорщиною.
1829–1907, король Швеції з 1872 року до смерті й король Норвегії в 1872–1905 роках. Плакат називає його «королем Швеції та Норвегії»: він був останнім. 7 червня 1905 року стортинг оголосив унію розірваною; згодом Норвегія обрала власного короля, Гокона VII.
1868–1918, останній цар, з 1894 року до зречення 1917 року під час революції. Після російсько-японської та Першої світової воєн його разом із родиною вбили більшовики 17 липня 1918 року.
1844–1900, король з 1878 року до вбивства в Монці 29 липня 1900 року. За його правління постали італійська колоніальна імперія й Троїстий союз із Німеччиною та Австро-Угорщиною. На плакаті він ще живий, тож його надрукували до літа 1900 року.
1859–1941, останній німецький імператор і король Пруссії, з 1888 року до зречення 1918 року. Найстарший онук королеви Вікторії. Часто бував на норвезькому узбережжі: після пожежі, що 1904 року знищила Олесунн, більшість міжнародної допомоги надійшла з Німеччини, надіслана від його імені.
1842–1918, султан у 1876–1909 роках. Запровадив першу османську конституцію, а потім правив одноосібно, поки імперія втрачала балканські й північноафриканські провінції. Младотурки скинули його 1909 року.
1845–1913, данський принц — син Крістіана IX, — обраний королем грецькими Національними зборами в сімнадцять років. Правив з 1863 року до вбивства в Салоніках 18 березня 1913 року. Його родина з перервами правила Грецією до 1973 року.
1876–1903, король з 1889 року, у дванадцять років, після зречення батька, Мілана. 11 червня 1903 року офіцери сербської армії вбили його та дружину Драгу в белградському палаці, поклавши край династії Обреновичів.
1839–1914, німецький принц із роду Гогенцоллернів-Зігмарингенів, обраний 1866 року правити Об'єднаними князівствами. Привів Румунію до незалежності (1877–1878) і 1881 року став її першим королем. Румуни звуть його «королем Незалежності».
1861–1948, князь Болгарії з 1887 року — звідси титул «Furste» на плакаті, — а з 1908 року цар, коли проголосив незалежність від Османської імперії. Після поразки в Першій світовій війні зрікся престолу 1918 року.
1841–1921, князь у 1860–1910 роках, потім перший і єдиний король Чорногорії до 1918 року. Його доньки так вдало вийшли заміж, що й його звали «тестем Європи»: серед онуків — Олександр I Югославський і Умберто II Італійський.
«Europas regentinnor»: сімнадцять правительок і дружин правителів. Троє на час друку вже померли, і плакат зазначає це під їхніми портретами («afliden»).
1836–1902, австрійська ерцгерцогиня, дружина Леопольда II. Шлюб за домовленістю й нещасливий: з 1872 року подружжя жило окремо. Пристрасна вершниця, 1895 року вона оселилася в Спа, де її звали «королевою Спа».
1858–1929, австрійська ерцгерцогиня, друга дружина Альфонсо XII. Овдовіла в листопаді 1885 року, чекаючи сина, і правила Іспанією як регентка до повноліття Альфонсо XIII у травні 1902 року — звідси її титул на плакаті.
1851–1926, російська велика княжна, у шістнадцять років видана за Георга I. Спершу почувалася в Греції чужою, але швидко взялася за соціальну й доброчинну роботу. 1920 року недовго була регенткою країни.
1819–1901, королева з 1837 року до смерті 22 січня 1901 року: шістдесят три роки, правління, що дало назву «вікторіанській добі». Імператриця Індії з 1876 року. Через своїх дітей була бабусею багатьох правителів із плаката, зокрема Вільгельма II та імператриці Олександри.
1865–1951, французька принцеса з Орлеанського дому, дружина Карлуша I й остання королева Португалії. Була поруч із ним під час замаху в Лісабоні 1908 року, а після революції 1910 року поїхала у вигнання й надалі жила переважно у Франції.
1817–1898, принцеса Гессен-Кассельська, дружина Крістіана IX. Мати Фредеріка VIII Данського, королеви Великої Британії Олександри, Георга I Грецького та російської імператриці Марії Федорівни. Померла 29 вересня 1898 року: плакат зазначає її смерть.
1837–1898, баварська принцеса, що 1854 року в шістнадцять вийшла за свого кузена Франца Йосифа. Важко зносила етикет віденського двору й постійно подорожувала. Анархіст заколов її в Женеві 10 вересня 1898 року; плакат подає дату її смерті.
1836–1913, принцеса Нассауська, дружина Оскара II. Королева Швеції тридцять п'ять років — рекорд, що протримався до королеви Сільвії 2011 року, — і королева Норвегії до 1905 року. Віддана справі догляду за хворими, підтримувала навчання медсестер і збудувала в Стокгольмі лікарню Sophiahemmet (1889).
1872–1918, уроджена принцеса Аліса Гессенська, онука королеви Вікторії. Вийшла за Миколу II в листопаді 1894 року й була останньою імператрицею Росії до зречення 1917 року. Убита разом із чоловіком і дітьми 17 липня 1918 року.
1851–1926, савойська принцеса, дружина свого кузена Умберто I й мати Віктора Емануїла III. За неаполітанським переказом, на її честь названо піцу «Маргарита», хоча історики вважають це радше легендою.
1858–1921, принцеса Шлезвіг-Гольштейнська, дружина Вільгельма II: остання німецька імператриця й королева Пруссії. Мали семеро дітей. Після 1918 року поїхала за чоловіком у вигнання до Нідерландів і там померла 1921 року.
1858–1934, принцеса Вальдек-Пірмонтська, дружина короля Віллема III. Після його смерті 1890 року правила як регентка за десятирічну доньку Вільгельміну до 1898 року; дуже шанована, на плакаті вона «королева-мати».
1880–1962, королева з десяти років, з 1890 року, до зречення 1948 року: майже п'ятдесят вісім років, найдовше правління в Нідерландах. Під час Другої світової війни зверталася до окупованої країни з лондонського вигнання.
1859–1941, уроджена Кешко, з молдавського шляхетського роду, дружина короля Мілана I й мати Олександра I. Королева з 1882 року до зречення чоловіка 1889 року; плакат зберігає за нею цей титул. Її вважали однією з найвродливіших королев Європи.
1843–1916, німецька принцеса цу Від, з 1869 року дружина Кароля I, а 1881 року перша королева Румунії. Писала вірші й оповідання під псевдонімом Кармен Сильва.
1870–1899, принцеса Бурбон-Пармська, дружина Фердинанда I й мати майбутнього царя Бориса III. Померла у двадцять дев'ять років, 31 січня 1899 року. Плакат зазначає її смерть: це найпізніша дата на ньому, тож друк відбувся після лютого 1899 року.
1847–1923, уроджена Вукотич, дружина Миколи I, а з 1910 року єдина королева Чорногорії. Правила країною за відсутності чоловіка 1869 і 1883 року. Мати дванадцятьох дітей, серед них Олени, королеви Італії.